У відповідності до наказу №457 від 11.10.2010 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики з 1 січня 2012 року вступив в силу національний класифікатор ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» на заміну ДК 009:2005, що має бути скасовано з 31 грудня 2012 року. Так, згідно КВЕД-2010 з’явився новий клас видів економічної діяльності 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами». Цей клас включає роботи з надання прав на використання про-дуктів інтелектуальної власності та подібних продуктів, за якими виплачується роялті або ліцензійне мито власникові продукту (тобто власникові майна). Лізинг таких продуктів може приймати різні форми, такі як дозвіл на відтворення, використання в наступних процесах та продуктах, управління бізнесом під торговельною маркою на умовах фран-чайзингу тощо. Власники продуктів інтелектуальної власності можуть виступати їх роз-робниками або ні. Клас 77.40 включає: - лізинг інтелектуальної власності за винятком робіт із захищеними авторськими правами (таких як книги або програмне забезпечення)
- одержання гонорарів або ліцензійного мита за використання:
- патентованої продукції;
- торговельних та сервісних марок;
- назви брендів;
- розвідування та оцінювання корисних копалин;
- угод франшизи;
- діяльність з передачі невиключного права на використання знака для товарів і послуг юридичним особам,
- діяльність з передачі прав на використання технічних умов з виготовлення продукції юридичним та фізичним особам.
Клас 77.40 не включає: - придбання прав та видавничих прав;
- виробництво, відтворення та поширення робіт, захищених авторськими правами (книг, програмного забезпечення, кінофільмів);
- оренду нерухомого майна;
- лізинг матеріальних засобів (активів);
Фахівці Державного комітету України з питань технічного регулювання та спо-живчої політики словосполучення «лізинг інтелектуальної власності» переклали без адаптації до прийнятого в Україні словосполучення «використання майнових прав інте-лектуальної власності» виходячи з того, що слово «lessor» в перекладі з англійської – орендо надавач. Одночасно, діючий Цивільний Кодекс України (далі – ЦКУ) передбачає, що майно-вими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інте-лектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, що встановлені законами та міжна-родними угодами. Статтею 1107 ЦКУ встановлено, що розпорядження майновими правами інтелекту-альної власності здійснюється, зокрема, на підставі таких договорів:
- ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- ліцензійний договір;
- договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
- інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності у відповідності до Статті 635 ЦКУ може бути представлено у формі попереднього договору, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Однією з форм попереднього договору на ринку прав інтелектуальної власності є опціонна угода – попередня домовленість згідно з якою потенційному покупцю ліцензії надається першочергове право протягом визначеного терміну вирішити питання щодо доцільності її придбання. За цих умов потенційний ліцензіат отримує можливість оцінити власні ризики на основі детальнішого ознайомлення з перевагами об’єкта ліцензування, можливостями його виготовлення, перспективами комерційної реалізації тощо. Водночас він зобов’язується забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої від ліцензіара. Особливістю опціонної угоди є те, що вона виступає як попередній етап реалізації ліцензії, який може тривати від 1 до 2,5 років на відплатній основі. Це означає, що обмеження прав ліцензіара щодо продажу ліцензії іншим особам протягом дії опціонної угоди компенсується винагородою, яку виплачує ліцензіат відповідно до досягнутої домовленості. Ця винагорода зараховується як перший внесок випадку позитивного рішення ліцензіата або компенсує втрати ліцензіата при відмові покупця від підписання ліцензійної угоди. Найчастіше опціонні угоди укладаються у сфері купівлі-продажу ліцензій на винаходи, науково-технічні досягнення (ноу-хау), які потребують значних капітало-вкладень. У деяких галузях промислового виробництва (хімічній, фармацевтичній) продаж ліцензій майже неможливий без попереднього укладання опціонних угод. У ліцензійному договорі визначається вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія дії та строк, на який надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ст.1109 ЦКУ).
Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укла-дається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Відповідно до статті 1108 ЦКУ особа, яка має виключне право дозволяти вико-ристання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути офор-млена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. За способом охорони ліцензії на використання об’єктів права інтелектуальної власності можуть бути:
- патентні, пов’язані з угодами щодо об’єктів промислової власності, захищених охоронними документами;
- безпатентні, пов’язані з угодами щодо використання творчих рішень, які не мають правової охорони, або з терміном правової охорони, що вичерпався.
За обсягом прав ліцензії на використання об’єктів права інтелектуальної власності можуть бутивиключні, невиключні, одиничні та повні.
Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливість використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншими особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері. Повна ліцензія – ліцензія, відповідно до якої ліцензіар надає ліцензіату усі права на використання об’єкта інтелектуальної власності без яких-небудь обмежень на весь строк дії, що залишився, охоронного документа. Відповідно до практики ринку об’єктів права інтелектуальної власності ліцензія в т.ч. може бути представлена, як: Субліцензія – надання права на ліцензію третім особам, застережене в певній виключній або невиключній ліцензії. За обсягом субліцензія за звичай відповідає простій ліцензії. Винагорода, одержувана ліцензіатом за надання субліцензії, розподіляється, як правило, між ним і ліцензіаром. Ліцензіат виступає як агент ліцензіара і не може перевищувати надані йому повноваження. Перехресна ліцензія – взаємна переуступка прав сторонами при укладанні ліцензійного договору. Перехресна ліцензія використовується у випадках, коли сторони ліцензійного договору не можуть здійснювати свою виробничу і (або) комерційну діяльність не порушуючи прав один одного. Поворотна ліцензія – надання ліцензіару права на використання удосконалень об’єкта техніки або технології, розроблених ліцензіатом. Умови поворотної ліцензії оформляються, як правило, у вигляді відповідного розділу в тексті основного ліцензійного договору. Примусоваліцензія – дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності, що охороняється, який видається компетентним державним органом без згоди власника охоронних документів за рішенням судових органів або іншого органу державного управління з виплатою його власнику відповідної компенсації.Як приклад, примусова ліцензія видається на підставі Постанови Кабміну [1] компетентним органом виконавчої влади без згоди патентовласника, але з обов'язковою виплатою йому ринково справедливої суми роялті. Пакетна ліцензія –примусове включення до предмета ліцензії (поряд із наданням прав на потрібну ліцензійну технологію) морально застарілої, малозначущої технології. Пакетна ліцензія використовується як тактичний засіб для підвищення вартості ліцензії. Супутня ліцензія – частина угоди із продажу устаткування, що комплектують вироби; надання інжинірингових та консультаційних послуг. Відкрита ліцензія – видається на підставі спеціально оформленого компетентним органом виконавчої влади згоди патентовласника. Треба зазначити, що відповідно до статті 807 ЦКУ предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Мабуть фахівці Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики: • не є обізнаними з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" [2] та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" [3] ; • не є обізнаними з нормами п.4.1.97 Податкового Кодексу України, відповідно до якого «лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахту-вання (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк»;
• демонструють дефіцит якості державного управління «внаслідок калькування (запозичення) західних систем і їх насадження без критичного переосмислення» [4] . Сплачувати за подання форми №4 до держреєстратора нічого не потрібно, але за видачу нової довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України доведеться заплатити. Наприклад, якщо юридична особа, зареєстрована в м.Києві бажає отримати довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у зв’язку з переходом з КВЕД-2005 на КВЕД-2010 за один робочий день, - сплачують 26,00 грн. без ПДВ. Отримувачем платежу є Головне управління статистики у м.Києві; ЗКПО: 02363095; рахунок 31258272210156; МФО: 820019; установа банку: ГУ ДКУ у м.Києві; вид платежу «385 – Адміністративна послуга з видачі довідки з ЄДРПОУ». Звичайно 26,00 грн. – не багато. Але ризик того, що, наприклад, зміниться назва класу видів економічної діяльності 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами» на «Використання майнових прав інтелектуальної власності» є реальним. Через не обізнаність державних службовців та дефіцит якості державного управління «внаслідок калькування (запозичення) західних систем і їх насадження без критичного переосмислення», - динаміка надходження коштів до управлінь статистики за «адміністративну послуга з видачі довідки з ЄДРПОУ» значно перевищить динаміку зростання ВВП України. Завжди готові допомогти в обґрунтуванні звичайної ціни винагороди за використання майнових прав інтелектуальної власності 044-461-99-37, «Інт-Рейтинг» |